Село Стрiльче

ПОДИВИТИСЬ НА МАПУ

hilitetitle

Приймаються для публікації Ваші замітки про село Стрільче

Школа в селi Стрiльче

Вiкна в минуле

Фотогалерея "Стрiльче сьогодні"

Cело Стрiльче, Городенкiвського району, Iвано-Франкiвськоi областi. Захiдна Украiна.

Історія села.
Перша письмова згадка про село датується 1438 роком (княжий перепис населення), хоча в цей перiод Покуття знаходилося пiд Польщею, там ще iснували пiдвладнi Польщi князiвства, в яких дiяли княжi закони. Фактично село iснувало ще за прадавнiх часiв, про що говорять археологiчнi розкопки..Покуття (з центром в Коломиї), входило до Галицько- Волинського князiвства, що знаходилось на пограниччi з Османською iмперiєю, до якої в той час входили Молдавiя та Румунiя. Сама смуга пограниччя в нашiй мiсцевостi, проходила по лiнii Серафинцi –Чернятин - Чортовець.Пiдтвердження цьому той факт, що в цих населених пунктах багато людей мають прiзвища татаро-турецького походження. На Покуттi княжили Тiверськi князi, їх городища знаходились на берегах Днiстра. Звязки мiж собою вони пiдтримували водним шляхом. В нашiй мiсцевостi княже велике городище знаходилось в Городницi ,з якого через вежi спостереження – Могилки(Городниця)-Меней (Стрiльче)- Стражниця (Стрiльче) - сигналами пiдтримував звязок з городищем, безпосередньо на пограниччi, яке знаходилось на висотах теперiшнього мiста Городенки. Виходячи з вище сказаного, в нашому селi було двi спостережувальнi вежi ,якi обслуговували княжi дружинники. Напевно вони мали своє поселення саме на Селищi , звiдки i походить назва цього кута. Шлях з Городницi до Городенки пролягав Городницьким та Стрiлецьким Лугом, через селище в напрямку: Янцi-Стражниця –Котикiвка (центр села був у плавнях зарослих очеретом). Тепер село подiлено на такi кути: Селище, Янцi, Солонець, Залевади, Пляскiвка,Цимбалiвка, Кольонiя, Вовки, Луг, Деринiвка.

Сільска управа
В селі було 40 присяжних (депутатів), які вибирали віто, вирішували всі сільскі справи, розпоряджалися громадською землею, пасовищем, лісом. Слідкували за тим ,щоб в селі був порядок,справні дороги, мости. На будівництвi дорiг та мостiв мав відпрацювати кожен працездатний громадянин 6 днів на рiк . на випадок пожежi всi люди зi своiми пожежним iнвентарем мали гасити пожежi .В селi була добровiльна пожежна дружина ,яка для гасiння пожеж мала кiннi пожежнi сикавки . для злодiiв (без цього в селi не обходилось)була своя буждигарня. Вона знаходилась в будинку Ветлiкарнi та мала окремий заiзд з правого боку.Жандарми закривали туди злодi]в i порушникiв громадського порядку. За австрiйських часiв було поставлено хрест-памятник «Знищення панщини». На передоднi святкування знищення панщини хлопцi та дiвчата наводили бiля памятника порядки. В день святкування вiдбувався молебiнь,а пiсля обiду було прийнято садити квасолю. За Австрii в селищi було побудовано канцелярiю та школу,де тепер знаходиться Резиденцiя.

Будівництво прачки.
В селі жив пан Мошора, за національністю вірменин. Він мав своє господарство і був в селі війтом, а потім його забрали в повіт в староство. Ким він там працював невідомо, але мав певний вплив на розподіл повітового бюджету. Захотів він зробити добру справу і побудувати прачку у селі, щоб жінки зимою не прали білизну під відкритим небом. Народ на це не погоджувався. Люди не вірили, що це робиться не без користі для пана Мошори. На зборах чоловіки були за будівництво,а жінки-ні. І вони так вороже виступали, що двох із них забрали жандарми у буждигарню, де вони провели ніч.А другі жінки попросили Мошору навести порядок біля цієї прачки, якою користувалася громада. Пан Мошора дав на це згоду.Не минуло і місяця як було закладено фундамент прачки та вимуровані стіни до підвіконня.Також зацементували підлогу і зробили шлюз для спуску води і на цьому робота припинилася Потім і добудували все решту.У прачці тепер зимою тепло так ,що люди роздягаються. А вода не замерзає в найлютіші морози.

Голод 1946-1947рр.
Рiк 1945 був врожайний на сiльскогосподарськi культури. Багато було здано державi зерна в рахунок поставок. Були ще добровiльно-примусовi надплановi зобов`язання, в результатi чого запаси селян вичерпались. Мало зерна в селян залишилось на посiвку,ще менше для власного споживання. Була бiда що не було в запасi кукурудзи, квасолi, картоплi. I настав голод.Чого тiльки не їли голоднi люди: листя кропиви, цвiт акацii, сухий жом, макуху, мясо здохлих коней. Конi та корови здихали з голоду, щоб прогодувати їх (бо це були основнi годувальники сiм`ї) люди розшивали хати i тiєю соломою годували тварин. Легше стало людям коли почало наливатись зерно. Люди зривали колосся, молотили, розтирали на жорнах i варили похльобку. Так було. Нехай Бог боронить, щоб таке не повторилося.